Парламентська асамблея

Парламентська асамблея Ради Європи (далі – Парламентська асамблея або ПАРЄ) є дорадчим органом Ради Європи. Члени Парламентської асамблеї призначаються національними парламентами. Делегації країн-членів формуються згідно відповідним національним процедурам таким чином, щоб в них були представлені політичні партії або політичні групи національних парламентів. Кожна країна-член Ради Європи, в залежності від чисельності свого населення, має від двох до вісімнадцяти представників у своїй делегації в Парламентській асамблеї і таку ж саму кількість заступників.

Чисельність національних делегацій в ПАРЄ – Австрія (6), Азербайджан (6), Албанія (4), Андорра (2), Бельгія (7), Болгарія (6), Боснія та Герцеговина (5), Вірменія (4), Греція (7), Грузія (5), Данія (5), Естонія (3), Ірландія (4), Ісландія (3), Іспанія (12), Італія (18), Кіпр (3), Ліхтенштейн (2), Латвія (3), Литва (4), Люксембург (3), Мальта (3), Молдова (5), Монако (2), Нідерланди (7), Німеччина (18), Норвегія (5), Об`єднане Королівство (18), Польща (12), Португалія (7), Росія (18), Румунія (10), Сан-Марино (2), Сербія (7), Черногорія (3), Словаччина (5), Словенія (3), Туреччина (12), Угорщина (7), Україна (12), Фінляндія (5), Франція (18), Хорватія (5), Чеська Республіка (7), Швейцарія (6), Швеція (6), "колишня Югославська Республіка Македонія" (3).

В самій Парламентській асамблеї налічується п`ять політичних угрупувань: група соціалістів (SOC), група європейської народної партії/ християнські демократи (EPP/CD), група європейських демократів (EDG), група лібералів, демократів і реформаторів (LDR), група за європейське об’єднання лівих сил (UEL). Деякі члени Асамблеї не належать до жодної з політичних груп.

Парламентська асамблея сама визначає питання для свого розгляду, концентруючи увагу на розгляді актуальних проблем сьогодення. Тим самим вона відіграє важливу роль у визначенні характеру та напрямків діяльності Комітету міністрів та Ради Європи в цілому. Таким чином, продовжуючи розпочату роботу у національних парламентах, депутати Парламентської асамблеї мають можливість впливати на рішення урядів своїх країн із різного кола питань.

ПАРЄ також є форумом для міжнародних організацій, таких як ОЄСР, Європейський Банк реконструкції та розвитку, Європейська Космічна Агенція, окремі спеціалізовані інституції Організації Об’єднаних Націй. Міжнародні неурядові організації беруть участь у роботі комісій Асамблеї як консультанти, завдяки чому роблять свій внесок у розбудову спільної Європи.

Парламентська асамблея розглядає питання не тільки європейського, але й світового масштабу. В її засіданнях беруть участь видатні політичні діячі з усього світу (король Хуан Карлос, Франсуа Міттеран, Іоанн-Павло Другий, Михайло Горбачов, Вацлав Гавел, Хосні Мубарек та багато інших).

Формою діяльності Парламентської асамблеї є засідання її пленарних сесій, Постійного і загальних комітетів.

У 2001 році відповідно до Правил процедури в Парламентській асамблеї було визначено 10 загальних комітетів: з політичних питань, з юридичних питань і прав людини, з економічних питань і розвитку, з соціальних питань, охорони здоров’я і сім’ї, з питань міграції, біженців і демографії, з питань культури, науки і освіти, з питань довкілля і навколишнього середовища, з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків, з правил процедури та імунітетів, з моніторингу. Засідання комітетів відбуваються під час сесій та в міжсесійний період.

Пленарні сесії ПАРЄ відбуваються чотири рази на рік (січень, квітень, червень, вересень) та проходять, як правило, в залі засідань Палацу Європи у Страсбурзі.

Постійний комітет проводить свої засідання під час пленарних сесій і в міжсесійний період. Він забезпечує безперервність роботи Парламентської асамблеї, і, у разі необхідності, діє від її імені, зокрема, вивчає та ухвалює резолюції, рекомендації та інші документи, які містяться у доповідях комітетів. До складу Постійного комітету входять Президент ПАРЄ, віце-президенти ПАРЄ, голови п’яти політичних груп, голови національних делегацій та загальних комітетів Асамблеї.

23-27 червня 2003 р. Парламентська Асамблея Ради Європи провела засідання у Страсбурзі на свою літню сесію. На сесії серед інших були обговорені наступні питання: торгівля органами в Європі, пропозиція по установі посади суспільного обвинувача в Європейському суді по правах людини, а також права осіб, що утримуються Сполученими Штатами під стражею або в Афганістані на базі в Гуантанамо. До порядку денного сесії був також включений запит про позачерговий розгляд питання щодо роботи Конвенту ЄС ’’Майбутнє Європи’’ та діяльності Ради Європи. У вівторок 24 червня Президент Словаччини Рудольф Шустер виступив зі звертанням на адресу Парламентської Асамблеї, а на четвер 26 червня відбувся виступ Міністра закордонних справ Молдови і діючого голови Комітету Міністрів Ради Європи Миколі Дудэу.

Координацію діяльності Парламентської асамблеї, її комітетів та політичних угруповань забезпечувало Бюро. Очолив Бюро Президент ПАРЄ, який був обраний зі складу Бюро терміном на 1 рік. До складу Бюро ввійшло 18 віце-президентів ПАРЄ та голови п’яти політичних груп.

Парламентська асамблея також обирає Генерального секретаря Ради Європи, заступника Генерального секретаря, секретаря Парламентської асамблеї та суддів Європейського Суду з прав людини.

Ухвалені Парламентською Асамблеєю тексти носять рекомендаційний характер. Проте вони чинять суттєвий вплив на рішення Комітету міністрів, Ради Європи, і є дуже важливими рекомендаціями національним урядам, парламентам, політичним партіям та іншим суспільним інституціям. Багато з цих документів лягло в основу численних міжнародних договорів, відомих як європейські конвенції, хартії або інші міжнародно-правові угоди, які закладають підвалини спільної європейської системи законодавства.

Парламентська асамблея також регулярно проводить конференції, симпозіуми та відкриті парламентські слухання з багатьох важливих проблем сучасності, таких як насильство і нетерпимість, охорона довкілля, еміграція, наркотики, біоетика та засоби масової інформації.

Історичні події у Центральній і Східній Європі надали Парламентській асамблеї унікальну можливість зробити свій внесок у справу інтеграції держав цього регіону у сім’ю європейських демократій, забезпечити реальне співробітництво парламентарів усіх європейських країн, сприяти розвитку демократії у світі.